ПОЖЕРТВУВАТИ ЗАРАЗ

Фонд CARF

31 Липень, 20

Походження християнського священства

Ніхто не є священиком сам по собі, але бере участь у священстві Христа.

Як пояснити, що Ісус ніколи не називав себе "священиком"?

На сьогоднішній день, на жаль, це не так. священик є передусім посередником між Богом і людьми. Той, хто робить Бога присутнім серед людей, і в той же час, той, хто приносить потреби всіх перед Богом і заступається за них. Ісусе!який є істинним Богом і істинною людиною, є найбільш автентичним священиком.

Sin embargo, conociendo los derroteros que había tomado el sacerdocio israelita en su época, limitado a la realización de unas ceremonias en las que se sacrificaban unos animales en el Templo, pero con el corazón más atento de ordinario a las intrigas políticas y al afán de poder personal, no sorprende que Jesús nunca se presentara como sacerdote.

Він не був священство як у священиків Єрусалимського храму. Більше того, його сучасникам здавалося очевидним, що він ним не був, оскільки за Законом священство було зарезервоване для членів племені Левія, а Ісус належав до племені Юди.

Його постать була набагато ближчою до постатей стародавніх пророків, які проповідували вірність Богові (y en algunos casos como Elías y Eliseo realizaron milagros), o sobre todo, de la figura de los maestros itinerantes que iban por ciudades y aldeas rodeados con un grupo de discípulos a los que enseñaban y a cuyas sesiones de instrucción permitían acercarse a la gente. De hecho, los Evangelios reflejan que cuando la gente hablaba a Jesús se dirigían a él llamándolo “Rabbí” o “Maestro”.

Перший opus dei священиків 1

Хіротонії перших священиків Opus Dei: Хосе Марії Ернандеса Гарніки, Альваро дель Портільо та Хосе Луїса Мускіса

Але чи виконував Ісус належним чином священицькі обов'язки?

Desde luego. Es propio del sacerdote acercar Dios a la gente, y a la vez ofrecer sacrificios a favor de los hombres. La cercanía de Jesús a la humanidad necesitada de salvación y su intercesión para que pudiésemos alcanzar la misericordia de Dios culmina en el sacrificio de la Cruz.

Precisamente ahí surge un nuevo choque con la práctica del sacerdocio propia de aquel momento. La crucifixión no podía ser considerada por aquellos hombres como una ofrenda sacerdotal, sino todo lo contrario. Lo esencial del sacrificio no eran los sufrimientos de la víctima, ni su propia muerte, sino la realización de un rito en las condiciones establecidas, en el Templo de Jerusalén.

La muerte de Jesús se presentaba ante sus ojos de un modo muy distinto: como la ejecución de un condenado a muerte, realizada fuera de los muros de Jerusalén, y que en vez de atraer la benevolencia divina se consideraba –sacando de contexto un texto del Deuteronomio (Dt 21,23)- que era objeto de maldición.

Чи ми почали говорити про "священиків" вже на початку існування Церкви?

En los momentos que siguieron a la Resurrección y Ascensión de Jesús a los cielos, tras la venida del Espíritu Santo en Pentecostés, los Apóstoles comenzaron a predicar, y con el paso del tiempo fueron asociando colaboradores a su tarea. Pero si el mismo Jesucristo no se había designado nunca como sacerdote, era lógico que tal denominación ni se les ocurriera utilizarla a sus discípulos para hablar de sí mismos en esos primeros momentos.

Насправді ж, у завдання Функції, які вони виконували, мали мало спільного з функціями юдейських священиків у Храмі. Тому в перших християнських громадах вони використовували інші імена, які більш точно позначали їхні функції: апостолос - "посланий", епіскопос - "наглядач", пресвітер - "старший", діакон - "слуга, помічник" та інші.

No obstante, al reflexionar y explicar las tareas de esos “ministros” que son los Apóstoles o que ellos mismos fueron instituyendo, se percibe que se trata de funciones realmente sacerdotales, aunque tienen un sentido diverso de lo que había sido característico del sacerdocio israelita.

Що це за "новий сенс" християнського священства?

Цей "новий сенс" вже можна побачити, наприклад, коли Святого Павла habla de sus propias tareas al servicio de la Iglesia. En sus cartas, para describir su ministerio emplea un vocabulario que es claramente sacerdotal, pero que no se refiere a un sacerdocio con personalidad propia, sino a una participación del Sumo Sacerdocio de Cristo Jesús.

En este sentido, San Pablo no pretende asemejarse a los sacerdotes de la Antigua Alianza, pues su tarea no consiste en quemar sobre el fuego del altar el cadáver de un animal para sustraerlo —“santificándolo” en su sentido ritual— de este mundo, sino en “santificar” —en otro sentido, ayudándoles a alcanzar la “perfección” al introducirlos en el ámbito de Dios— a unos hombres vivos con el fuego del Espíritu Santo, prendido en sus corazones mediante la predicación del Evangelio.

Так само, пишучи до коринтян, святий Павло зазначає, що він прощає гріхи не від їхнього імені, а в ім'я коринтян. в особі Христі (Пор. 2 Кор 2:10). Це не просте представлення чи вистава "замість" Ісуса, оскільки el mismo Cristo es quien actúa con sus ministros y mediante ellos.

Se puede afirmar, por tanto, que en la primtiva Iglesia hay ministros cuyo ministerio tiene un carácter verdaderamente sacerdotal, que desempeñan diversas tareas al servicio de las comunidades cristianas, pero con un elemento común decisivo: ninguno de ellos son "sacerdotes" a título propio -ni por tanto gozan de autonomía para desempeñar un "sacerdocio" a su aire, con su sello personal-, sino que брати участь у священстві Христа.

Пан Франсіско Варо Пінеда
Директор з досліджень
Університет Наварри
Факультет богослов'я
Професор Святого Письма

ПОКЛИКАННЯ 
ЯКА ЗАЛИШИТЬ СВІЙ СЛІД.

Допоможіть посіяти
світ священиків
ПОЖЕРТВУВАТИ ЗАРАЗ