Tiempos de crisis que son de gracia. Con este argumento sorprendente comenzaba el Papa Francisco su звернення до Римської курії (21-XII-2020) з нагоди Різдва. І це був перший момент: контраст, можна сказати, між культурою життя і культурою смерті. культуру життя, яка знаходить свій центр і повноту у втіленні Сина Божого.
Але, продовжив він, для того, щоб зрозуміти, оцінити і отримати користь від цієї події, необхідні певні умови. Ви повинні "розмістити" себе в правильному місці.Це відбувається "лише тоді, коли ми інертні, смиренні, необхідні".
Перед обличчям цього "пандемічного Різдва" Франциск ще раз замислюється над нашою ситуацією: став, за його словами, "важливим випробуванням і, водночас, чудовою можливістю навернутися і відновити нашу автентичність".
Тепер Папа повертається до своєї пропозиції з тієї особливої медитації, що відбулася 27 березня на площі Святого Петра: "порожня площа, але сповнена спільної приналежності, яка єднає нас з кожним куточком землі". Ця пропозиція, яка отримала подальший розвиток в енцикліці Брателлі туттіце не що інше, як братерство.
La pandemia ha puesto de relieve que estamos en una tempestad juntos, porque somos hermanos. Por eso es importante que sepamos soñar juntos.
"Нехай Різдво стане нагодою для кожного наново відкрити для себе сім'ю як колиску життя і віри, як місце гостинної любові, діалогу, прощення, братерської солідарності та спільної радості, як джерело миру для всього людства". Різдвяне послання Папи Франциска, грудень 2020
Другим кроком у його дискурсі є значення криз.
La crisis es “criba que limpia el grano de trigo después de la cosecha”. Crisis, en ultimo término crisis de fe o de confianza, las pasaron los personajes importantes de la historia de la salvación: Abrahán, Moisés, Elías, Juan el Bautista, Pablo.
Gracias a sus “crisis” fueron capaces de colaborar su lugar en los planes de Dios. Y así también sugiere Francisco, “cada uno de nosotros podría encontrar su lugar”.
Але найбільш промовистою "кризою" була криза ІсусаЙого піст у пустелі, Його молитва в Гефсиманії і Його залишення на хресті.
Церква пережила свої кризи вчора і сьогодні, які породили багато скандалів. Але перш за все, там сяє свідчення і довіра до живого Бога, яка проявляється у святих (багато з них - "звичайні люди" поруч з нами).
Siempre, observa Francisco, puede haber quienes miran la crisis sin la luz de la fe y de la esperanza. Pero cuando miramos el Evangelio de forma adecuada, con fe y humildad, nos damos cuenta de que “el Evangelio es el primero que nos pone en crisis”.
Y que “el tiempo de crisis es un tiempo del Espíritu”, pues podemos tener “la experiencia de una Gracia escondida en la oscuridad. ‘Porque el oro se purifica con el fuego, y los que agradan a Dios, en el horno de la humillación’ (Так 2,5).
По-третє, ми запрошені на відрізняти "кризи" від "конфліктів".. "Криза зазвичай має позитивний результат, тоді як конфлікт завжди створює контраст, суперництво", здавалося б, нерозв'язний антагонізм, ділить на праведних і винних, породжує закриті групи, які втрачають з поля зору єдність реальності, а у випадку Церкви - універсальність місії.
Кожне живе тіло так чи інакше завжди перебуває в кризі.Життя вимагає певної напруги, але не конфлікту. Так само і ЦеркваКонфлікти призводять до втрати багатства і плюралізму, і замикають одних людей проти інших, які також замкнені в собі.
Ось чому Франциск заявляє: "Новизна, яку принесла криза que desea el Espíritu no es nunca una novedad en oposición a lo antiguo, sino una novedad que brota de lo antiguo y que siempre la hace fecunda”.
Y observa cómo Jesús lo explica de un modo sencillo y claro: «Якщо пшеничне зерно, впавши в землю, не помре, то залишиться безплодним; а коли помре, то принесе багато плоду". (Ів 12,24). Ось чому ми не повинні захищатися від криз, щоб впасти в конфлікти, які залишать нас на самоті і приречуть на безпліддя.
Захищаючись від кризи, - каже він, - ми перешкоджали роботі Благодать Божа, яка хоче об'явитися в нас і через нас". Звичайно, продовжує він, необхідно реалістично визнавати невдачі, скандали, гріхи, а отже, і потреба в наверненні.
Тому що навернення говорить нам саме про це".потрібно померти для способу життя, міркувань і дій, які не відображають Євангеліє"..
І цим він повертається до "умов" осягнення новизни, яка приходить з Ісусом Христом: "...".Тільки вмираючи для певної ментальності також звільнить місце для новизни, яку Дух постійно збуджує в серці Церкви".
У цьому місці він посилається на лист святого Павла до християн у Римі (Пор Рм 12, 2), коли він пише їм: "Не пристосовуйтеся до теперішнього світу, але перетворіть себе, оновивши свій розумщоб ви могли розрізняти Божу волю: lo bueno, lo agradable, lo perfecto”.
Una vez más, це питання навернення для розпізнавання"Духовне поклоніння", яке є християнським життям: жертва і служіння Богові та ближньому.
Якщо коротко, то кожна криза ставить перед нами певні завдання, потреба в оновленні, в кроці вперед, в перетворенні. Не йдеться, каже Папа, посилаючись на реформу в Церкві, про те, щоб одягнути тіло Христове латкою (Лк 5, 36-38), sino de ponerle un vestido nuevo; de echar este vino nuevo, que es siempre la gracia de Dios, en odres nuevos.
En la Tradición de la Iglesia, que es como un río vivo en el que los orígenes están siempre presentes, hay siempre cosas nuevas y antiguas (Мт 13, 52).
"Старі речі", - пояснює Франциск, - це істина і благодать, якими ми вже володіємо. Нові речі складаються з різних аспектів істини, які ми поступово починаємо розуміти. І цитуючи Малера і св. Вікентія де Леренса, він вказує, що той, хто тримає нас в що жива динаміка - це Святий Дух.
Si nos dejamos guiar por el Espíritu Santoз кожним днем ми будемо все ближче і ближче до "всієї правди" (Ів 16,13). Навпаки, без благодаті Святого Духа ми б деформували Церкву, перетворивши її на щось суто людське.
Отже, Папа нарешті запитує, що робити під час кризи? І він пропонує наступний протокол:
Якщо коротко "Криза - це рух, це частина шляху".. "Конфлікт, з іншого боку, - це хибний шлях, це блукання без мети, це перебування в лабіринті, це лише марна трата енергії і можливість для зла". І перше зло, до якого призводить конфлікт, - це нарікання, яке замикає нас на собі і перетворює кожну кризу на конфлікт.
Finalmente, y a propósito del servicio, señala que el nuestro debe dirigirse especialmente a los pobres y necesitados, a los que también hemos de anunciar la Buena Nueva (пор. Мт 11, 5).
Посилаючись на Левінаса, Франциск каже, що "Тільки той по-справжньому знає Бога, хто приймає бідних, які приходять знизу зі своїми стражданнями, і які в цій подобі послані згори".. А також, що "ми не можемо бачити Божого обличчя, але можемо відчути його, коли він повертається до нас, коли ми шануємо обличчя нашого ближнього, іншого, який залучає нас до своїх потреб" (E. Lévinas, Totalité et infini, Paris 2000; Totalidad e infinito, Sígueme, Salamanca 2016.). Таким чином ми можемо побачити Бога в обличчі бідних.
Conversión desde el realismo de nuestra poquedad; conversión a la fraternidad, conversión para el discernimiento. Confianza en Dios, humildad y valentía para trabajar y servir.
Хороша дорожня карта для управління кризами (не тільки цією) і для проживши це пандемічне Різдво.
Пан Раміро Пеллітеро Іглесіас, Професор пасторального богослов'я на факультеті богослов'я Університету Наварри.
Опубліковано в Церква і нова євангелізація.