D. Робінсон Алехандро Хіменес - священик єпархії Пунто-Фіджо у Венесуелі. Він народився в дуже католицькій і багатодітній родині.
"Моє покликання почалося, коли мені було 13 років, коли я відчув поклик Господа служити при вівтарі, як вівтарний служка.
Один із закликів, коли я відчув, що Господь кличе мене найсильніше, був під час святкування святої Пасхальної Трійці, коли Господь запросив мене відповісти на цей великий заклик - бути Його священиком для служіння Його народу.
У віці 19 років я вступив до вищої семінарії Сан Хуан Пабло II, де вивчав філософію; потім мій єпископ відправив мене до вищої семінарії Нуестра Сеньйора дель Сокорро у Валенсії, штат Карабобо, Венесуела, щоб вивчати богослов'я.
Після двох років богослов'я мій єпископ вирішив зробити річну перерву в моїй підготовці до священства; це рішення далося мені нелегко, і він вирішив відправити мене на рік на парафію, де були священики-місіонери, які називали себе служителями Слова. Це була душпастирська праця, яку я виконував у послуху. Це був навчальний досвід, який підготував мене до служіння Божому люду, скромній парафії на периферії єпархії.
Після завершення пасторської місії я закінчив богословські студії у великій семінарії Jesús Buen Pastor у штаті Болівар у Венесуелі.
21 лютого 2015 року монсеньйор Роберто, Архиєпископ Коро і Апостольський Адміністратор єпархії Пунто-Фіджо, висвятив мене на диякона. Через шість місяців я був висвячений на священика в малій базиліці катедрального собору Санта-Ана-де-Коро, 15 серпня 2015 року, в урочистість Успіння Діви Марії, монсеньйором Роберто, в присутності всього духовенства штату Фалькон. Це був момент, сповнений благодаті Господньої, коли Він зробив мене Своїм священиком, священиком Нового Завіту; один з найрадісніших моментів життя для служіння Вселенській Церкві.
Моя душпастирська діяльність як священика розпочалася на посаді парафіяльного вікарія парафії Непорочного Зачаття. Це був район сіл, де разом з парафіяльним священиком ми обслуговували понад 40 громад. Це була дуже велика парафія, досвід був дуже приємним і корисним, там я пробув 4 місяці, після чого через пастирські потреби мене перевели на парафію Санто-Крісто-де-лас-П'єдрас, призначивши парохом в одному з периферійних районів єпархії, де я повинен був служити стражденним братам і сестрам з найбідніших верств населення.
Одне з вражень, яке мене найбільше вразило в цій парафії, - це вигляд дітей, які чекають на харчові відходи, щоб мати змогу поїсти. Це враження спонукало мене розпочати роботу в парафіяльному карітасі. Це реальність, від якої, на жаль, страждає мій венесуельський народ, де люди не мають достатньо їжі на кожен день. Я виконував цю роботу, в якій зміцнював своє служіння як священик Христа в любові до найбідніших, як це робив і вчив нас наш Учитель у своєму суспільному служінні. У служінні та милосердній любові до ближнього.
З іншого боку, після чотирьох з половиною років роботи в парафії, мій єпископ вирішив перевести мене в місто моєї єпархії на парафію Вифлеємської Богородиці на посаду адміністратора парафії, де я пробув три місяці.
Єпископ попросив мене продовжити священичу формацію, щоб формувати мирян нашої єпархії, відправивши мене до Риму, де я зараз навчаюся в Папському університеті Святого Хреста, на факультеті догматичного богослов'я, щоб щодня пізнавати нашу віру і захищати її, а перш за все вчитися більше у вчителя, щоб все більше і більше бути його учнем і наближати багато душ до Господа".
